Профілактика професійного синдрому вигорання

Дана інформація взята з сайту : podvorki.edu.kh.ua

Шановні колеги!

Давайте поговоримо про адаптацію дитини в гуртку

Створення умов для ефективної адаптації дітей в гуртках Центру позашкільної освіти допомагає вирішувати проблему охорони психічного здоров'я дітей.

Починаючи яку-небудь діяльність, людина адаптується до нових умов, поступово звикає до них. В цьому їй допомагає накопичений досвід, який з віком розширюється і збагачується. В залежності від того, як діти пристосовуються і звикають до нових умов, в багатьох випадках залежить їх емоційний стан, робото-спроможність, стан здоров'я, що не може не впливати на подальший розвиток особистості дитини, її творчі здібності.

Адаптація – пристосування організму до умов середовища. Організм людини налаштовується до нової соціальної ситуації не тільки фізіологічно, але і психологічно. Тому і адаптацію дитини в гуртку можна розділити на фізіологічну адаптацію,як процес звикання організму до нових умов, так і соціально-психологічну адаптацію, як процес активного пристосування систем «гуртківець-керівник гуртка», «гуртківець-гуртківець». Соціально-психологічна адаптація являє собою процес активного пристосування, на відміну від фізіологічної адаптації, яка проходить начебто автоматично(сама по собі). Ефективність соціально-психологічної адаптації гуртківців залежить від їх інтелектуального розвитку, знань, вмінь, навичок; їх мотивації приходу в гурток; зацікавленості,як основи пізнавальної активності; від сформованості творчої уяви; самооцінки; соціальної компетентності дитини(сприйняття норм і цінностей нового соціального середовища); комунікативних навичок(вміння спілкуватися з однолітками, з дорослими), а також від умов психологічного клімату в гуртку.

Термін адаптації в гуртку може бути різним. Оптимальний адаптаційний період складає один-півтора місяця. В цей час керівнику гуртка необхідно потурбуватись про створення належних умов адаптації дитини в гуртку, звернути увагу, щоб цей процес не супроводжувався розчаруваннями і конфліктами, інакше дитина перестане відвідувати гурток.

Умови ефективної соціально-психологічної адаптації:

· надавати дітям підтримку; використовувати моральні стимули(схвалення);

· створювати ситуації успіху;

· сприяти зниженню відчуття тривожності;

· формувати адекватну самооцінку у дитини;

· розвивати самоповагу;

· не припускати авторитарного стилю відносин;

· пам'ятати про профілактику втомлюваності;

· створити позитивний емоційний фон;

· використовувати на заняттях хвилинки відпочинку у вигляді психо-гімнастичних ігор та вправ;

· не перевантажувати дітей інформацією, нудними, одноманітними завданнями;

· враховувати вікові особливості дітей і їх рівень підготовленості ;

· сприяти розвитку комунікабельності;

· встановити в гуртку атмосферу доброзичливих міжособистісних відносин;

· основним засобом організації діяльності старших дошкільнят, школярів молодшого і середнього віку повинна бути гра.

Ігрові ситуації керівники гуртків повинні розглядати не як розвагу, а як форму навчання. Гра може бути серйозною, діловою, інтелектуально насиченою, вона повинна обов'язково мати логічне закінчення і рішення. Виходячи з концепції гуманістичної педагогіки, необхідною умовою адаптації дітей в гуртку є встановлення правильних взаємовідносин між дітьми і педагогом, побудованих на співробітництві, партнерстві, гуманному відношенні і повазі до особистості кожної дитини. Важливо пам'ятати, що в школі, а часто і в сім'ї, гуртківця сприймають, як учня, а не як дитину.

Таке відношення часто породжує у дітей емоційне виснаження, результатом якого може бути невроз. Завдання, яке постає перед керівником гуртка – не тільки чомусь навчити дитину, а і наповнити її емоційний світ позитивними, яскравими фарбами.

Ми пропонуємо Вам наступні ігри,які ви зможете використати в роботі:

Гра «Кольоровий настрій»(для різних вікових категорій)

1. Зелений-спокій

2. Чорний – сум

3. Жовтий – радість, активність, прагнення до спілкування

4. Червоний – збудження, прагнення до успіху, агресивність

5. Сірий – байдужість

6. Коричневий – страх, стрес

7. Фіолетовий – гнів, тривожність, напруга

8. Синій - подив

Керівник готує смужки паперу вказаних кольорів. Вихованці на початку і в кінці заняття витягають смужки папери, які співпадають з їхнім настроєм. Таким чином керівник може прослідкувати динаміку настрою в групі.

Гра «Молекули»(для молодших школярів та дошкільнят)

Члени групи -«атоми»- вільно рухаються по кімнаті під музику. За сигналом ведучого «атоми» об'єднаються в «молекули» по 2-5 чоловік. За останнім сигналом об'єднуються всі члени групи.

Гра «Детектив»(для молодших школярів та дошкільнят)

Станьте в коло обличчям один до одного, якомога щільніше. За моїм сигналом ви за спинами передаватиме м'ячик. Коли я плесну в долоні, слід зупинитися. Ведучий стоятиме в центрі кола і відгадуватиме з виразу облич у кого зараз м'ячик. Ведучого обирають із тих дітей, які були не активні на попередніх заняттях або за бажанням гравців. Бажано, щоб кожен спробував себе в цій ролі.

Гра «Заборонений рух» (для молодших школярів та дошкільнят)

Звучить весела ритмічна музика. Діти стоять півколом, у центрі ведучий. Він показує кулька рухів, один з яких (наприклад присідання) заборонений. Діти мають повторити всі рухи ведучого за винятком забороненого. Той, хто помилився, вибуває. А ті, що залишилися найдовше стають найкращими гравцями. Якщо діти успішно справляються з грою,то її можна ускладнити: увести два заборонені рухи. Гра триває доти,доки всі учасники не побувають в ролі ведучого.

Гра «Мяу» (для різних вікових категорій)

Учасники сідають спинами один до одного і пробують домовитись одне з одним мовою якоїсь із тварин(мявкаючи, гавкаючи, муркочучи або щебечучи). Потім група оцінює, чи порозумілись учасники пари одне з одним, а самі учасники розповідають про свої почуття.

Гра «Скажи комплімент»(для різних вікових категорій)

У ведучого в руках м'яч. Кидаючи його одному з учасників,ведучий звертається до нього на ім'я та говорить: «Мені подобається в тобі те,що ти…». Учасник, який спіймав м'яч, дякує за сказане та кидає м'яч іншому, виголошуючи ту ж саму фразу, але з іншим закінченням. Під час цієї вправи, важливо уважно слідкувати, щоб кожен член групи отримав комплімент. КОРОТКЕ ОБГОВОРЕННЯ: коли буває легко, а коли складно говорити людині те хороше, що ми в ній помічаємо? Чому?

Гра «Оплески» »(для різних вікових категорій)

Керівник пояснює дітям умови гри :«У нас чудова група, і кожен з вас заслуговує на оплески. Я хочу запропонувати вам гру, якою ми закінчуватимемо наші заняття, подякуємо за співпрацю. Ви стаєте у коло. Один з вас починає виконувати такі дії: він підходить до якоїсь дитини, дивиться їй у вічі і дарує їй свої оплески. Потім вони обирають наступну дитину, підходять до неї і аплодують. Потім уже трійка обирає претендента на овації. Щоразу той,кому аплодували, має право обрати наступного. Таким чином гра триває і овації стають все гучнішими. Гра сягає свого апогею, коли оплески всіх гравців пролунають на честь останньої дитини групи. »

Щоб уникнути "емоційного вигорання"

1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.

2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.

3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів. Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.

4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.

5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;

6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.

7. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.

8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.

Перелік діагностичних методик щодо виявлення та протидії домашньому насильству відносно дітей

Загально відомо, що осередком суспільства є сім’я. В ній закладаються основи буття людини, а також її духовні, світоглядні якості. Від благополуччя родини багато в чому залежить моральний стан суспільства. На жаль, для чималої кількості наших співгромадян природне бажання знайти сімейний спокій залишається нездійсненою мрією. Згідно додатку до листа Міністерства освіти і науки України від 30.10.2018р. №1/9-656 хочемо довести інформацію до відома батьків, щодо виявлення та протидії домашньому насильству відносно дітей.

Домашнє насильство – найбільш розповсюджена форма порушення прав людини. Без подолання цього соціально небезпечного явища не можливо створити умови для самореалізації здобувачів освіти, реалізації принципів рівних прав, свобод і можливостей.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року визначено домашнє насильство – діяння(дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Також зазначено види домашнього насильства:

економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

сексуальне насильство – форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Захист дітей від жорстокості, насильства та попередження злочинів проти них є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить міждисциплінарний характер.

У психолого-педагогічній літературі перелічено загальні індикатори, які проявляються в переживаннях і поведінці дитини з сім’ї, де практикується домашнє насильство. У разі їх виявлення також можна діагностувати наявність неадекватних взаємостосунків у родині, створення сприятливих умов для повноцінного розвитку дитини.

Страхи. Діти з сімей, де практикується домашнє насильство, переживають почуття страху. Цей страх може виявлятись різним чином: від замкненості в собі і пасивності до насильницької поведінки.

Зовнішні прояви поведінки. Родина, в якій практикується насильство, зовсім непередбачувана, вона лякає дитину, яка не знає, коли і за яких обставин відбудеться наступний спалах агресії. У результаті вразливість і відсутність контролю над ситуацією призводять до прояву впертості та мовчазливості в поведінці або до агресивної поведінки.

Нездатність виразити почуття вербально. Спостерігаючи за насильством в родині, діти можуть дійти висновку, що насильство є спосіб, яким доцільно вирішувати конфлікти і проблеми. Внаслідок цього такі діти зазвичай нездатні виразити свої почуття і емоції вербально, а наслідують дорослих.

Залучення дитини до конфлікту між батьками. Відомо багато випадків, коли діти втягуються в боротьбу батьків. Вони хочуть зупинити потік насильства і конфліктів у родині. В результаті того, що діти так глибоко вкорінені в конфлікт сім’ї, їм важко відокремити свою індивідуальність від особистостей батьків.

Захисник матері. Не є поодинокими випадками, коли дитина залучається в конфлікт сім’ї, намагаючись захистити матір, проти якої спрямований потік агресії.

Розчарування. Життя в сім’ї, де практикується насильство, супроводжується високим рівнем напруги. Діти переживають постійний стрес, тому часто засмучені, розчаровані, втрачають рівновагу навіть за найменших труднощів.

Почуття виправданої жорстокої поведінки. Деякі матері, які не хочуть налаштовувати дітей проти своїх батьків, намагаються пояснити, знайти виправдання їхнім насильницьким діям.

Почуття непотрібності. У зв’язку з тим, що батьки багато сил та енергії віддають на подолання конфлікту, в них залишається мало часу та сил, щоб займатись дитиною. У дитини може виникнути почуття непотрібності, занедбаності. Такі думки можуть призвести навіть до спроб суїциду.

Ізоляція. Здебільшого в сім’ях, де насильство застосовується як засіб виховання, такі факти не проговорюються відкрито. Деякі діти навіть вважають, що з ними не все в порядку, бо їх сім’я відрізняється від інших.

Суперечливі почуття щодо батьків. Дитина, яка втікає з дому, або вилучається з сім’ї, нерідко відчуває сильні теплі почуття до батьків, захищає їх, намагається виправдати, незважаючи на те, що останні жахливо поводились із нею.

Також, окрім поведінкових ознак, описаних вище, з метою виявлення рівня насильства щодо дітей варто провести бесіду з дітьми та змоделювати ігрові ситуації.

Помітивши тривожні ознаки у поведінці дитини, доречно звернутися до психолога і отримати консультацію задля допомоги дитини і батькам.

Коментарi